Звук [г] – вибуховий, задньомовний, дзвінкий приголосний. Задня частина мови піднімається до неба і утворює смичку, перешкоду. Вибух цієї смички потоком повітря (звідси назва «вибуховий») і є звук [г].
Кирилічна форма походить від великої грецької літери гамма (Γ), дієслову ж зводять або до грецького скорописного накреслення малої гами, або до відповідної букві семітського листа.
Г, г – Четверта літера всіх слов'янських та більшості інших кириличних алфавітів. У старослов'янській абетці носить назву «», у церковнослов'янській – «дієслово», тобто «говори». У кирилиці виглядає, як і має числове значення 3, у глаголиці – як і має числове значення 4.